Як підвищити керованість і прибутковість молочного бізнесу

Поділитись

Як підвищити керованість і прибутковість молочного бізнесу

Зміна підходів в організації роботи у молочному скотарстві, відмова від нав’язаних комерсантами продуктів, упровадження тільки потрібних технологій дозволить зробити бізнес керованим і, відповідно, рентабельним та успішним. У цьому переконані засновники консалтингової компанії American Dairy Technology Іон Морару і Олександр Овчаренко, які надають послуги з антикризового управління молочним виробництвом. Детальніше експерти розповіли в інтерв’ю одному з журналів.

Кожен з нас чув про те, що кількість великої рогатої худоби в Україні з кожним роком скорочується, а молочні ферми називають соціальними проектами для підтримки лояльності пайовиків. Утім, є інший шлях розвитку МТФ, ставши на який реально за місяць мінімізувати вибраковування корів, за три — суттєво збільшити надої молока, а за рік — максимально розкрити генетичний потенціал поголів’я без додаткових інвестицій.

Побутує думка, що молочне скотарство в Україні не рентабельне. На ваш погляд, що відбувається у галузі?

Олександр Овчаренко: Більшість змін, які ми спостерігаємо у молочній галузі України, насправді переломлюють ситуацію на краще. Так, поголів’я ВРХ в країні скорочується, але лише неефективне. У бізнесі залишаються працювати ті виробники молока, які займаються цим професійно та успішно, здатні конкурувати з іноземцями.

Але варто звернути увагу на те, що рентабельність навіть прибуткових промислових молочних ферм відрізняється порівняно низькою ефективністю.

Іон Морару: У США щороку закривається велика кількість ферм, але ніхто не вважає це трагедією, оскільки така тенденція стосується ферм з поголів’ям до 600 корів. Їх викуповують інші агропідприємства і запроваджують управлінський механізм як на промисловій фермі. У результаті досягають надоїв вище 40 л в день від корови та високу рентабельність. Натомість середні надої в Україні складають 25 л, а рентабельність на кращих підприємствах — 14%. Як приклад в Техасі, доять по 40 л, то чому ми не можемо отримувати такі показники.

Як ви можете це пояснити?

Олександр Овчаренко: Основна причина низької рентабельності промислових молочних ферм у тому, що на них упроваджена фермерська модель управління бізнесом, насаджена європейцями. Але в Нідерландах чи Німеччині, де маленькі ферми і власник бере безпосередню участь у виробничих процесах, така модель ефективно працює. Ми ж говоримо про індустріальне, високотехнологічне виробництво молока. На таких підприємствах фермерська модель не працює, бо в ній відсутнє управління.

Іон Морару: Але замість того, щоб запровадити на фермі ефективний менеджмент, власник наймає менеджера, який не управляє підприємством, а лише вирішує поточні проблеми за допомогою нав’язаних ринком продуктів. Наприклад, влітку падають надої — давайте встановимо вентиляцію та зрошення і це вирішить проблему, корови чи телята погано споживають корм — купимо робота-підгортача, чи станцію для випоювання, хворіють на кетоз і мастит — «чудо»-препарати і матраци. При цьому більшість працівників, які приймають рішення щодо закупівлі, і так званих «незалежних» консультантів, які пропонують рішення, отримують за це «подяку».

Тобто, наявна на індустріальних фермах модель бізнесу заточена на комерцію, на діяльність за алгоритмом «проблема — рішення». Але такий підхід лише здорожчує виробництво і не підвищує ефективність бізнесу. Якщо проблеми постійно вирішувати продуктом, можна дійти до банкрутства. Тому роботизація ферми в українській моделі управління не має нічого спільного зі справжньою рентабельністю.

Натомість, коли в американського фермера з надоями на корову 45 л молока запитуєш, чи застосовує продукти-«рішення» (захищений жир, сечовину, аніонні солі, роботи), відповідь одна: «Ні, це дорого». В Україні купують «рішення», американці як приклад вирішують проблему управлінням.

А як щодо комбінованої моделі управління?

Іон Морару: Потрібно запроваджувати відпрацьовану систему, а не експериментувати. Велосипед вже винайшли — він має два колеса, педалі та зірочку. Сідай і їдь. Але ні — люди чомусь починають робити тюнінг, чіпляти якісь бризговички…

У чому головна суть американської моделі виробництва молока?

Олександр Овчаренко: В організації робочих процесів на підприємстві й управлінні процесом. Але для того, щоб її впровадити, потрібно переосмислити технологію виробництва молока.

Наприклад, наявність вентиляції та зрошення не вирішить проблему падіння надоїв влітку без налагодження правильного менеджменту годівлі. Якщо на підприємстві з поголів’ям 2000 корів продовжують роздавати корм як на маленькій фермі, і, відповідно, не встигають якісно розмішувати його, це викликає ацидоз рубця, з’являється консультант з продуктом, а ферма отримує додаткове навантаження на економіку.

Ми ж нічого не продаємо, не пропонуємо змінити обладнання, придбати ветпрепарати чи сперму. В наявних на фермі умовах ми показуємо інший підхід до організації виробництва, в основі якого — відтворення.

Іон Морару: Усі ферми різні, але всюди економічний результат пов’язаний з показниками відтворення. Якщо на фермі на 150-й день лактації не менше 90% тільних корів, а корів в сухостої рівно 12%, тут є менеджмент. Відтворення — це дзеркало здоров’я поголів’я.

Що конкретно це означає?

Іон Морару: За показниками відтворення можна з’ясувати причини вибуття тварин зі стада — як правило, вони пов’язані з метаболічними проблемами. На фермі запустили малопродуктивну корову на сухостій раніше оптимального терміну — вона вибула з метаболічними проблемами. Таку проблему, як кетоз більшість ферм вирішують продуктами — гепатопротекторами, добавками, жирами, енергетиками. Але якщо правильно управляти процесом у передзапуску та запуску на сухостій, тримати корову оптимальну кількість днів у сухостої та новотільній групі, то цієї проблеми не буде, бо корова генетично не схильна до неї.

Тож якщо на фермі не налагоджена робота з сухостійним та новотільними коровами, з отеленням, ремонтним молодняком, годівлею — усе це відображається на показниках відтворення.

Олександр Овчаренко: Принцип нашої роботи — у спрощенні, полегшенні, оптимізації процесів і відмові від комерційних продуктів. Тобто, якщо ми починаємо працювати на фермі, то комерсанти на ній більше не працюють. Ми використовуємо лише перевірену сировину — наприклад, для профілактики захворювань ратиці беремо мідний купорос, а не супер-модний препарат.

На підприємствах, де ми працюємо, вал молока збільшився з 29 т до 41 т, кількість працівників зменшилась, а зарплата стала на 30% вища, зросла мотивація. Рентабельність — більше 30% і це за умови використання сої в раціоні, закупівлі сім’ї бугаїв зі світового топ-100. Тобто результати досягаються без економії там, де її не має бути.

І як сприймаються ваші нововведення?

Олександр Овчаренко: На жаль, молочне скотарство перебуває в інформаційному вакуумі, фермери вірять у те, що масово насаджується: «маєш проблему — треба щось купити». Тому наші слова, що можна працювати без цих продуктів, не сприймають на віру. У комерсантів розуміння проблеми на фермі обмежене лінійкою продуктів, вони не мислять глобально технологічно, як це має бути на фермі. Їх рішення може спрацювати, але матиме тимчасовий ефект.

Іон Морару: Побутує хибна думка, що менеджмент у порівнянні із застосуванням продукту дає повільніший результат. Усе якраз навпаки: застосування продуктів — це самообман. Коли зоотехнік дає корові гепатопротектор, то він закриває очі на симптоми, власні помилки в сухостої, запуску та отеленні.

Робота з менеджментом дозволяє всі процеси зв’язати в єдину, зрозумілу технологічну схему.

Можете навести інші приклади оптимізації виробництва молока?

Олександр Овчаренко: За умови правильного технологічного підходу до роботи індустріального молочного підприємства можна багато чого оптимізувати: кількість ветлікарів і працівників на фермі, кількість ветпрепаратів, продуктів для гігієни доїння, сумішей для корів, консервантів для заготівлі кормів, кількість програмних забезпечень.

Іон Морару: Підприємства інвестують у речі, які на сьогодні не є оптимальним рішенням. Наприклад, у комбікормові міні-цехи чи станції випоювання телят. За правильної організації роботи з телятами можна обійтися і без автоматів для випоювання. Крім того, що це марна витрата коштів, вони ще й ускладнюють контроль за самим процесом вирощування телят, бо не підходять для Голштинської породи.

Інший приклад — використання сепарованого гною на підстилку, яке може призвести до масових маститів, витрат на медикаменти, зниження товарності молока. І це буде крок назад, а не прогрес.

Олександр Овчаренко: Ще один приклад — сінаж, дорогий і неефективний корм. Але фермери відчувають величезний комерційний тиск продавців різноманітних косарок, ворушарок, підбирачів, консервантів до сінажування.

Іон Морару: Окрім того, в Україні дуже переоцінене питання комфорту, а питання менеджменту — недооцінене. На одному підприємстві вірили, що як інвестують у вентилятори та матраси, будуть заготовляти якісний силос і жорстко контролювати людей — молоко потече рікою. Але нічого не змінилося: надої залишились межах 25 л. Бо причина проблеми була у порушенні технології: корів тримали на сухостої 45 днів замість 60 заради валу молока.

Яких результатів досягають господарства, які співпрацюють з American Dairy Technology?

Олександр Овчаренко: Наша задача — за рік максимально розкрити генетичний потенціал поголів’я на фермі без втрати здоров’я.

Уже через місяць поліпшується ситуація з вибраковуванням корів. Наприклад, на одній фермі уперше за кілька років не було вибракувано жодної тварини. А ми лише прибрали возик з ветпрепаратами, якими буквально напихали новотелів. Тварини почали нормально їсти, продуктивність підвищилась. Тож управління здоров’ям корів дозволяє знизити витрати на ветпрепарати на 20-40% навіть на ефективному господарстві.

На різних фермах за три місяці вдавалося збільшувати надої з 22 л до 35 л, з 29 л до 33 л молока. Тобто, йдеться не про 1-2 л, а про вихід на генетичну продуктивність поголів’я.

Іон Морару: Цих результатів ми досягаємо без додаткових інвестицій, на мою думку, без таких непотрібних як: роботизація, горизонтальні вентилятори, автомати випоювання телят, матраци та непотрібні комп’ютерні програми. Деякі підприємства восени-взимку досягають рентабельності на рівні 50%, лише завдяки впровадженню менеджменту, зміні ставлення до відтворення.

Окрім того, на наших підприємствах немає «фантастичних» випадків на кшталт «йшла корова і упала» чи падіння надоїв у спекотний період. Усьому є пояснення. Так, причина падіння надоїв — у людях, які роздавали корм. За правильного менеджменту годівлею, споживання кормів залишається стабільним без застосування комерційних препаратів. Також існує технологія роботи з водою, яка полягає у правильному напуванні, а не зводиться до купівлі нових поїлок.

Ми працюємо не лише в Україні, а й закордоном, а невдовзі й у США. Американські фермери теж відчувають шалений тиск комерсантів, але у порівнянні з умовами в Україні, у них набагато жорстокий ринок і немає дотацій — там просто мусиш вижити.

В Україні чимало підприємств має надої вище 30 л — це ж непоганий показник?

Олександр Овчаренко: У нас є ферми, які декларують 38 л на дійну корову, але аудит показує надої на фуражну корову 31-32 л. У гонитві за красивими показниками господарства запускають малопродуктивних корів у сухостій раніше оптимального терміну. А такий шлях призводить до збільшення вибракування, а у перспективі — закупівлі нових нетелів, тобто не додає підприємству рентабельності.

Правильніше будувати економіку на прив’язуванні валу молока до загальної кількості корів. Принцип простий: чим більше доїш — тим вища рентабельність, оскільки на виручені кошти потрібно утримувати все поголів’я. Тому замість того, щоб наступати на ті самі граблі «вирізати-докупити», варто проаналізувати причину вибуття корів й зрозуміти, на якому етапі технологічного процесу працівник припустився помилки.

Що може бути додатковим резервом для підвищення рентабельності ферми?

Олександр Овчаренко: Виробляючи лише молоко навіть з рентабельністю 35%, зароблених коштів не вистачить на вирощування повноцінного молодняка. Тому ми передбачаємо обов’язкове налагодження продажу нетелей.

Після усунення проблеми вибракування корів, ферма має два варіанти. Перший — наростити оптимальну кількість поголів’я за рік, щоб максимально навантажити обладнання й пришвидшити період його окупності, а після цього почати продавати нетелів. Другий — наростити за два роки, при цьому частину нетелів продавати, а кошти реінвестувати. Другим шляхом пішло одне з наших підприємств: їх високопродуктивних нетелів забирають по дві тисячі євро за голову. Для кожного господарства ми обираємо індивідуальне рішення з прицілом на перспективу.

Відгодівля бугайців може бути джерелом додаткового прибутку ферми?

Олександр Овчаренко: Фермі потрібно спеціалізуватись на чомусь одному. Якщо це виробництво молока, то акцент має бути на використанні сексованого сім’я та отриманні максимальної кількості нетелей.

Відгодовувати бичків неспеціалізованих м’ясних порід — справа не вигідна. Можна отримувати невеликий прибуток за умови доступності до дешевших корів — дробина, жом. Тобто, поряд з фермою мають бути розташовані переробні підприємства — такі, як спиртзавод, пивзавод, цукрозавод.

Іон Морару: Вирощування бугайців можна оптимізувати. В Америці збирають по 14-15 тисяч бугайців на одному майданчику та відгодовують. Крім того, в США існує культура споживання яловичини, а в Україні це не дуже популярний продукт.

У які технології варто інвестувати?

Іон Морару: Жоден з продуктів з приставками «біо», «захищений», «ноу-хау» корові не потрібен. У корів не треба стояти на дорозі: їм треба забезпечити 305 днів лактації і 60 днів сухостою, і правильним менеджментом створити умови для продуктивності.

Вкладати кошти потрібно у п’ять речей: генетику, управління людьми, крос- (тунельну) вентиляцію, у пісок на підстилку і резервуари для накопичення води.

В Україні, у порівнянні з сусідніми європейськими країнами, найгірша генетика, оскільки упродовж багатьох років більшість українських ферм обирали дешеве сім’я. Але коли на фермі правильно організоване відтворення, менеджмент годівлі, то є сенс інвестувати у сперму бугаїв з перевіреного світового топ-списку — за пару років можна отримати корів з кардинально кращою генетикою, ніж нині у стаді.

Щодо підстилки, то використання піску — єдиний правильний варіант для ферми, незалежно від клімату. Для миття піску знадобиться недешеве обладнання, але інвестиція швидко окупиться завдяки підвищенню комфорту корів і, відповідно більшим надоям і вищою якістю молока.

Через глобальні зміни клімату, на фермі необхідно створити резервуар для накопичення води — дощової, талої, річкової (треба тільки її знезаразити)… Таким чином ви завжди матимете запас води і будете впевнені у її якості, на відміну від води зі свердловини. Наші аналізи показують, що така вода може погіршити здоров’я у корів — наприклад, через високий вміст магнію, який є антагоністом кальцію. Це доступне та ефективне рішення, яке не потребує великих вкладень.

Олександр Овчаренко: Іон правий: корові не треба заважати. Натомість на фермах коровам «допомагають»: рано осіменяють, після розтелу дають енергетик замість того, щоб дати попити, поїсти і відпочити, потім ще 10 днів ставлять крапельниці. За наступні 100 дні її кілька разів переганяють по групах з різним раціоном годівлі. Деякі «гуру» рекомендують осіменяти продуктивну корову після 80 дня лактації. Навіть якщо корова пройде це коло пекла, то на наступному вибуде, бо її печінка не витримає.

Ми повністю змінюємо підхід до управління здоров’ям корів. Якщо на господарстві припустились помилки — виправляємо з мінімальним стресом для тварини. Найважче вирішуються проблеми, пов’язані з раннім осіменінням телиць, пізнім осіменінням корів, довгим чи коротким сухостійним періодом, неправильною організацією отелення… Але всі ці та інші помилки можна легко нівелювати лише завдяки правильній організації управління.

Тобто, ми переконані, що розвиваючи промислові молочні підприємства за американською схемою, можна досягнути високої рентабельності. А ми завжди готові цьому посприяти.