Україна має недооцінений експортний потенціал – Трофімцева

Поділитись

Україна має недооцінений експортний потенціал – Трофімцева

Зазвичай в кінці року кожен підбиває підсумки, аналізує минаючий рік, тішиться зі здобутків і планує досягти нових цілей у наступному році. Редакція AgroTrend разом із колишньою в.о. міністра агрополітики Ольгою Трофімцевою поговорили про нове призначення, зростаючі можливості українського агроекспорту, цифрову платформу “Назовні”, аграрний рік та державну політику в цілому.

Пані Ольго, наскільки відомо, Вам запропонували посаду посла з особливих доручень Міністерства закордонних справ України. Які пріоритетні напрямки в роботі можете окреслити? Якими сферами будете опікуватись?

Офіційне призначення на посаду відбудеться уже після свят. А от чим будемо разом з командою займатися – залюбки розкажу. Безпосередньо моя посада направлена на роботу з Радою експортерів та інвесторів (РЕІ), що була створена при МЗС ще у 2013 році.

Пан Кулеба, чинний міністр закордонних справ, розуміючи постійно зростаючу важливість економічної дипломатії, планує посилювати бізнес-позиції України. А моя посада включатиме роботу в експортному напрямку з уже існуючим складом Ради та налагодження зв’язків з новими членами.

До речі, кожна компанія, що відчуває в собі сили, бажання та потенціал вийти на експортні ринки, може стати членом Ради. Для цього необхідно зайти на сайт rei.ma.gov.ua, заповнити анкету та надати гідну презентацію своєї продукції/виробництва англійською мовою.

Тобто Ви допомагатиме вітчизняним виробникам налагоджувати роботу з експортом?

Так, адже у МЗС у 130 регіонах світу є представництва, посли, керівники економічних напрямків. На мою думку, це недооцінений ресурс України, що до сьогодні ефективно не використовувався. Згадуючи свою роботу у Мінагро, подорожуючи світом, можу констатувати – наші посольства у всіх цих країнах готові працювати з нашими експортерами. Єдине, що необхідно зробити – систематизувати та відпрацювати канали.

Чи актуально це для малого фермера, чи реально йому вийти на експортний ринок?

Першочергово, необхідно бути реалістами. Я завжди “за”, щоб малий фермер виходив на зовнішні ринки. Але є декілька “але”.

По-перше, це можливість і потужність зібрати товарну партію. По-друге, це прорахунок ціни – де ваша продукція вже продається, де ні, за якою ціною, якої якості, логістичні моменти. І всю цю інформацію фермери зможуть знайти на сайті Ради – аналіз ринків, попит/пропозиція на групи товарів, вимоги до експортної продукції, які ціни на експортних ринках, конкуренти.

А третій важливий момент, коли об’єми є, ціна прорахована, це пошук надійних партнерів. На жаль, дуже часто новачки на експортних ринках стикаються з не дуже добросовісними контрагентами, які можуть частково розрахуватися або не зробити цього взагалі, використовувати незнання нашими фермерами іноземних мов у складанні договорів.

Тому Рада також допомагатиме в пошуках таких надійних контрагентів, з якими можна буде довго працювати. Більше того, вона робить моніторинг та перевірку тих компаній, які звертаються і хочуть стати членами РЕІ, тому що надійність партнерів – це першочергово репутація України на міжнародному ринку.

Припустимо, фермер виробляє якісну продукцію, внутрішнього ринку йому вже замало, і він наважується вийти на експортний ринок. Які його перші кроки?

Спочатку фермер обов’язково має визначитися з першим ринком. Далі необхідно проаналізувати свої потужності і вирішити, чи готовий він витратитись на стенд на профільній закордонній виставці, чи поїхати туди як візитер, придивитися, обмінятися контактами. І ось тут фермеру необхідна порада, за якою він може звернутися до РЕІ.

Радою вже напрацьовано ці алгоритми, але все ж необхідна певна систематизація знань, досвіду та інформації, чим я і буду займатися. До того ж МЗС нещодавно презентувало нову платформу “Назовні”, функціонал якої направлений на швидку та ефективну співпрацю між міністерством, дипломатичними представництвами на місцях і експортерами.

Чи можете, будь-ласка, детальніше розповісти про неї

На платформі “Назовні” все буде просто і прозоро. Експортер створює на ній свій кабінет, через який спілкуватиметься з нашими посольствами, відправлятиме необхідні запити, слідкуватиме за швидкістю їх обробки та наданням якісної інформації.

На жаль, через кадрову недоукомплектованість посольств наразі є деякі затримки з відповідями на запити або надання формальних відписок. Саме щоб цьому запобігти, і створюється даний інструмент. Це дозволить МЗС більш оперативно моніторити інформацію, отримувати та обробляти запити, надавати якісні відповіді.

Яскравим прикладом такої синхронізованої роботи – цьогорічний вихід української ягоди на ринок Малайзії. Звичайно, багато залежить від людського фактору, від тих, хто працює на місцях. І ми хочемо завдяки цій платформі “Назовні” разом з ефективним функціонуванням РЕІ підсилити роботу наших закордонних колег для розширення експортних ринків та популяризації українського продукту світом.

А які експортні ринки, на Вашу думку, є найпривабливішими для України?

Не може не радувати те, що для української агропродукції постійно відкриваються нові експортні ринки. Держпродспоживслужба у цьому напрямку працює досить ефективно, постійно напрацьовуються двосторонні документи для того, щоб наша продукція виходила на нові ринки.

Якщо брати коротко- та середньострокову перспективу, то однозначно це ринки Середнього та Близького Сходу, Азії (і це не тільки Китай та Індія, а й В’єтнам, Сингапур, Японія, Південна Корея і т.д.), які є привабливими з точки зору цін на продукти харчування та можливістю розширення структури експорту.

Цей перелік можна продовжити ще й ринками Африки. Однозначно, що цей регіон є непростим і з політичної точки зору, і в частині фінансових розрахунків. Тим не менш, у нас там є наші колеги, з якими я також планую тісніше співпрацювати, які уже довгий час живуть та працюють над створенням українського бізнес-хабу в країнах Африки. Так, це вимагає людських і фінансових ресурсів, але для налагодження ефективних економічних зв’язків іншого шляху немає.

Які слабкі місця має український експорт?

Так, дійсно, завдяки спільній роботі Держпродспоживслужби, Мінекономіки та МЗС нові експортні ринки відриваються. Але, на жаль, наші виробники не завжди відповідають вимогам – або немає тієї кількості продукції, або якість не достойна, або ціна зависока. І ось тут наше найслабкіше місце.

Як говорить Тарас Качка, і я з ним повністю згодна, успішний експорт починається з правильної внутрішньої політики, яка спрямована на стимулювання виробництва продукції з доданою цінністю за конкурентною ціною і в достатній кількості. Не треба забувати і про постійно зростаючі ціни на енергоносії, що робить ціни на вітчизняні товари не конкурентоспроможними. Тобто спочатку необхідно на внутрішньому ринку вирішити всі нагальні питання, а вже потім виходити назовні.

Дуже шкода, коли нові ринки відкриваються, а наші виробники, на жаль, не змогли виробити якісну продукцію, десь зекономили на показниках якості. І ми отримуємо не дуже приємні нотифікації, що погіршує репутацію країни в цілому. А побудувати правильну репутацію займає дуже багато часу та зусиль, тому її треба берегти. І кожен виробник, що продає свою продукцію закордон, має розуміти, що якість його товарів – це не тільки його обличчя, а й обличчя всієї України.

На Вашу думку, цей рік був успішним для України?

Начебто так. Якщо подивитися зверху на ситуацію, то наші аграрії в цьому році зірвали джекпот – великий врожай плюс високі ціни. Але це тільки у короткостроковій перспективі. А бізнес – це про гру в довгу. І треба вже дивитися у наступний рік, а він буде досить непростий для агросфери.

По-перше, це рекордні ціни на міндобрива, які однозначно не подешевшають. По-друге, це ковідна нова нормальність, при якій росте нестабільність через зламані ланцюги поставок сільгосптехніки, перевезення агропродукції і т.д. Тому робити якісь прогнози стало ще важче. По-третє, через економію на добривах врожай-2022 може бути меншим.

Підсумовуючи всі ці фактори, однозначно цей рік для аграріїв був успішним, а от наступний буде складним з точки зору доступу на ринки, постачання засобів виробництва, цін на добрива і практично відсутністю планування як в держполітиці, так і в окремому фермерському господарстві.

Щодо держполітики – чи ефективно працює профільне міністерство?

Українській державній політиці не вистачає сталості та системності. Неможливо впроваджувати кардинальні зміни у законодавство за місяць. Основна маса стейкхолдерів найбільше скаржаться саме на відсутність передбачуваних правил гри. Існує думка, що вітчизняним виробникам менше потрібні якісь субсидії та підтримка. Натомість, треба мати прості та зрозумілі правила ведення бізнесу.

Є деякі питання, наприклад, про зрошення, де хочуть вкласти величезні державні кошти у системи меліорації, не маючи точних розрахунків рентабельності цього проекту. Чи відкриття ринку землі. Я завжди була “за” відкриття ринкових земельних відносин, але норми та обмеження введені, на мою думку, без чіткої відповіді на питання “Яким буде український АПК після введення цих змін через 10 років?”.

Маємо надію, що з Вашим новим призначенням, з Вашим баченням розвитку вітчизняного агросектору та бажанням змінювати країну на краще, ми вже дуже скоро побачимо позитивні зрушення в економіці України!

Дякую! Щиро на це сподіваюся і прикладу максимум зусиль для популяризації українського продукту в світі. Хочу побажати всім берегти себе, бути здоровими, вчитись працювати вдовгу, із задоволенням та прибутком. Щоб держава разом з аграріями працювали на одному економічно-експортному фронті для процвітання країни! І тоді все буде Агро і все буде Україна!

Джерело: agrotrend.com.ua