Стало відомо, як евакуювати бізнес на захід

Поділитись

Стало відомо, як евакуювати бізнес на захід

Навіть в умовах війни економіка повинна працювати. Саме тому у безпечніші райони України переїжджають не лише громадяни, але й цілі підприємства.

Подібне в нашій історії вже було. 80 років тому з території України на Схід евакуйовувались цілі заводи та виробництва, які тоді рятувались від знищення або захоплення німецькими фашистами. Нині ситуація діаметрально протилежна – тепер підприємства перевозять на захід України від російських фашистів.

На 27 березня державні органи отримали 1120 заявок на перевезення виробництв з охоплених війною районів. За 368 заявками вже прийняті рішення про транспортування, з яких по 89 – перевезення завершено, а 47 уже розпочали роботу на новому місці.

Як держава допомагає бізнесу перенести виробництва для відновлення їх роботи та з якими проблемами стикаються ті, хто вже це зробив?

Про умови евакуації бізнесу

Універсальної програми евакуації підприємств немає, всі бізнеси різні. Держава всіляко допомагає із логістикою, пошуком приміщень для облаштування виробництва, житла для працівників, комунікацією з місцевими органами влади.

В пріоритеті для перевезення в безпечні райони України – стратегічно важливі підприємства, та виробники товарів першої необхідності.

Для отримання допомоги з транспортування підприємства його власники або менеджери повинні подати заявку на евакуацію. 

Після цього з ними зв’язуються представники Мінекономіки, які допомагають знайти нове приміщення для виробництва. А пізніше – представники “Укрзалізниці”, щоб організувати логістику перевезення. 

Якщо виявиться, що залізничним шляхом це зробити неможливо, то транспортну складову бере на себе “Укрпошта”. Перевезення таких вантажів автомобілями компанії попри блокпости проходить швидко, завдяки спеціальним посвідкам.

За словами першого заступника голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослава Железняка, якщо підприємець самостійно знаходить необхідний транспорт, держава компенсує вартість переміщення.

“Найбільш активні у залученні бізнесу – Львівська і Закарпатська військово-цивільні адміністрації. Вони намагаються приймати як великі, так і дрібні підприємства, бо розуміють, що війна закінчиться, а робочі місця залишаться. Евакуюються підприємства з різних областей, навіть тих, які відносно далеко від зони бойових дій. Наприклад, кабельний завод евакуювався із Запоріжжя, де зараз відносно спокійно”, – зазначає Железняк.

Одна з найголовніших проблем, що стримує масштаби евакуації підприємств – це логістика. Вантажівок недостатньо, а перші ж вільні залучають до перевезення гуманітарних вантажів.

Друга проблема – проживання працівників евакуйованих підприємств. А третя – їх мобілізація. Останні два вирішувати на місцях допомагає Рада бізнес-омбудсмена.

“На додаток до керівництва військово-цивільних адміністрацій кожен мер надав прямі контакти відповідальної особи, яка може цілодобово приймати запити щодо приміщень, релокації і всього, що з цим пов’язано. Є можливості, є потужності, проте, звичайно, немає ідеальної ситуації. Дуже важко швидко знайти ідеальні умови”, – зазначає заступник бізнес-омбудсмена Тетяна Коротка.

Навіть якщо вдається знайти відповідне за площею приміщення, з необхідною потужністю електроенергії, інженерними рішеннями, то є проблема з поселенням працівників.

“Людям та їх родинам потрібні умови для проживання. Зараз дуже важко знайти житло через велику кількість людей, які приїхали на захід України. Уряд знає це і консолідує зусилля для її вирішення.

Щодо житла, яке можна швидко підготувати, то йдеться, насамперед, про добудову недобудованого житла та переоблаштування інших приміщень (готелів, офісних центрів). Деякий бізнес пропонує недобудовані потужності”, – каже заступник бізнес-омбудсмена.

Наприклад, одна компанія перевезла завод в Івано-Франківську область, однак вже кілька тижнів не може знайти житла для родини працівника з 4 осіб.

“Це потужна компанія з іноземними інвестиціями і вони вже кілька днів шукають ще одну квартиру. Десяток вже знайшли, а ще одну не можуть”, – зазначає Тетяна Коротка.

Так, невеликі містечка навколо обласних центрів, наприклад Калуш або Тисмениця, що поблизу Івано-Франківська, мають необхідні потужності для бізнесу та готові допомогти з розміщенням людей вже або виділити землю під забудову.

За словами Железняка, деякі питання щодо оренди приміщень пропонують вирішити на законодавчому рівні.

“Працюємо над законопроєктом, щоб місцеві органи влади могли знижувати податки хоча б на час воєнного стану, аби орендувати комунальні приміщення за прискореною процедурою. Є ідея зменшити розмір орендної плати за комунальні приміщення до 1 гривні за квадратний метр на час воєнного стану”, – каже депутат.

Уряд вже доручив Фонду держмайна до кінця березня підготувати пропозиції щодо спрощення порядку передання в оренду комунального і державного майна для компаній, що евакуюються.

Масштаби бізнесів, які переїжджають, а також запити від їх представників – різні. Є підприємства, яким достатньо лише приміщення, а проблему поселення працівників вони вирішують самостійно. Інші потребують допомоги з логістикою. 

Реалії евакуації

Одне з підприємств, яке частково евакуювало виробництво з Києва – ТОВ “НВО Риф”. Компанія виробляє пакувально-маркувальні матеріали – етикетки, бірки, стрічки та інше. 

Друга частина бізнесу – імпорт обладнання для друку чеків, наклейок на товари. Без їх продукції офіційно не може працювати жоден магазин.

Представник “НВО Риф” Артем Гусєв розповів ЕП, що спочатку із київських складів почали вивозити дорогу техніку. Її було найпростіше евакуювати.

За його словами, обладнання на якому виготовляють продукцію компанії – габаритне та важке. Щоб його демонтувати, у виробничому приміщенні потрібно розбивати стіни, замовляти крани. Аби розібрати обладнання, яке пов’язане з друком, потрібно кілька днів і фахівці, які це можуть зробити.

Наразі компанія перевезла до Львова один станок для вирізання заготовок етикетки. Другий – в процесі транспортування. І це лише невелика частина обладнання.

Гусєв зазначає, що найбільшим викликом було знайти приміщення для виробництва.

“Були спроби від держави допомогти в переїзді, підтримувався контакт із Львівською військово-цивільною адміністрацією. Нам надали перелік приміщень для оренди. Ми переглянули близько 10 варіантів, але жоден з них не підійшов. Більшість із них – це 30-60 кілометрів від Львова. Майже всі приміщення не пристосовані для виробництва. Основна проблема з електрикою. Для виробництва потрібна потужність 50-100 кВт, а у приміщеннях підведена електрика лише для освітлення”, – каже менеджер компанії.

Серед пропонованих варіантів мало приміщень із хорошим під’їздом для вантажівок, та рівною підлогою для руху складської техніки. А більшість потребують значних вкладень і тривалого ремонту.

Приміщення, яке вдалося знайти – це склад без опалення. Сюди компанія також перевезла готову продукцію і витратні матеріали. Наразі перевезене обладнання готують до роботи. Останні тижні “НВО Риф” працює, продаючи те, що виготовили ще до початку війни.

“Немає кому працювати – це проблема номер 1. Трохи людей виїхало за кордон, трохи в інші області. Зараз у Львівській області близько 10 людей з компанії. Загалом у нас 85 працівників. Деяка частина команди, яка виконувала офісну роботу, працює дистанційно”, – нарікає Гусєв.

Інша гостра проблема з поселенням працівників. “У Львові не дуже гарна двокімнатна квартира коштує 20 тисяч гривень. Коли шукали квартиру для співробітника, то три з п’яти оголошень, які ми переглядали, виявилися шахрайськими”, – пояснює менеджер компанії.

Щодо логістики, то на думку Гусєва для більшості бізнесів перевезення “Укрзалізницею” не має сенсу.

“Наприклад, у нас точка завантаження за 4-5 кілометрів від складу. Спочатку обладнання потрібно було б завантажити у 20-тонну фуру, потім вивантажити у вагон, і знову у Львові наймати вантажівки, кран. Жоден водій фури не захоче витрачати півдня, щоб їхати п’ять кілометрів. Скільки йому заплатять за це? Йому краще один раз з’їздити до Києва, за що можна отримати від 40 тисяч гривень”, – пояснює Гусєв.

Його компанії вдалося знайти вантажівку через волонтерів. “Машина привозила гуманітарну допомогу і поверталася порожньою до Львова. Тож забрала наше обладнання, не безкоштовно звичайно”, – каже Гусєв.

Повністю переїжджати з Києва “НВО Риф” не планує. У столиці теж відновиться виробництво, але в дуже обмежених потужностях, бо 85% людей виїхали.

Частина працівників живе далеко від роботи, їм складно дістатися до виробництва через комендантську годину та проблеми з транспортом.

“Ми маємо власне приміщення в Києві, площею близько 5 тисяч квадратних метрів. Останні три роки безперервно інвестували в його ремонт. У травні планували закінчити доволі дорогий ремонт офісного блоку. 

Повна евакуація – це дуже великі кошти. Просто демонтувати 10-15 станків і перевезти їх коштує стільки, що за ці гроші можна було б купити кілька квартир”, – підкреслює Гусєв.

Коли війна закінчиться, можливо, компанія залишить у Львові філіал зі складом і локальним виробництвом.

Евакуація за кордон

Офіс бізнес-омбудсмена заохочує підприємства, щоб вони проводили релокацію в межах України. Для цього вже налагоджені контакти як з обласними адміністраціями, так і з міським самоврядуванням, які пропонують виробничі площі.

Якщо для фірми з якоїсь причини є неможливим залишитися в Україні, то офіс омбудсмена допомагає підприємству переїхати за кордон. Протягом останніх двох тижнів надійшли дві такі заявки. Насамперед йдеться про виробників високотехнологічної продукції.

“Це фірми, які виробляють технологічний продукт, для якого їм потрібно отримати складові компоненти з-за кордону. Постачальники відмовляються імпортувати ці компоненти в Україну, бо їхні відділи оцінки ризиків забороняють відправляти мікросхеми чи подібні продукти у зону бойових дій і це стосується цілої України”, – повідомив бізнес-омбудсмен Ващук.

Він не став називати підприємства, але зазначив, що мова не про виробників кабельної продукції та електроніки для європейського автопрому, які були змушені призупинити заводи по всьому Європейському Союзі через брак деталей, що поставляються з України.

“Ми налагодили зв’язки з Польщею через речника малого і середнього бізнесу. Через них ідуть контакти із Краківським технологічним парком щодо можливості надати площі для 1-2 українських фірм, які хочуть налагодити виробництво. Ці фірми не мають наміру назавжди виїхати з України”, – розповів бізнес-омбудсмен.

Наразі обидва підприємства, які подали заявки, в процесі релокації, тож поки немає жодного прикладу завершеної евакуації виробництва за кордон.

Джерело