Що їли українці на Новий рік потягом останніх 100 років

Поділитись

Що їли українці на Новий рік потягом останніх 100 років

Смажене порося, консервація, олів’є, заливна риба і мандарини — чи завжди новорічний стіл виглядав саме так? Давайте протежимо, як змінювались гастрономічні традиції улюбленого свята українців за 100 років.

Початок 20 століття

Відлік традиції святкувати Новий Рік сміливо можна починати з початку 20 стліття, коли 1 січня стало вихідним днем. Уже тоді родини збиралися за святковим столом. І обов’язковою стравою під час урочистої вечері було кесарійське порося, яке подавали з хріном та кашею. У київських газетах завчасно повідомляли, що на ринках уже можна купити свинину. Навіть збереглись малюнки , на яких зображена новорічна ярмарка на Львівській площі, де натовп київлян з поросятами під пахвами поспішають додому готуватись до свята. З роками молочне кесарійське порося перестало бути головним на святковому столі. Втім деякі українці дотримуються цієї традиції досі і на новорічне святкування готують свинину, хоч і за більш сучасними рецептами.

40-60-ті роки 20 століття

З кінця 20-х років 20 століття і до 1935 року Новий рік був заборонений, оскільки вважався буржуазною традицією. Але свято все рівно відмічали таємно. У післявоєнний період новорічний стіл по зрозумілим причинам виглядав вкрай скромно: домашня консервація, соління, рибні страви.

Але за більш ніж 100-річну історію Нового року збереглись одні ласощі, які досі є невід’єним атрибутом свята. Це мандарини. Взагалі покупка цитрусових у ті часи вважалась розкішшю.Їх везли з Іспанії, і вони були вкрай бажаним доповненням до святкового столу. Тому коли взимку 1939-40 років у Київ завезли 70000 мандаринів, до них ставились дуже бережливо та рахували штуками. З часом в Абхазії та Кахетії почали вирощувати свої мандарини. Завдки цьому взимку вони швидше потрапляли на український ринок, а значить і до новорічного столу.

Ще одним “привітом з Грузії” на святкових столах українців уже 100 років назад була вода “Боржомі”. Її завчасно купували, щоб можна було насолодитись святом подовше, а ранок після новорічних гулянок став легким та безболісним. Таким чином, “Боржомі” вже на початку 20 століття була “спонсором” 1 та 2 січня для багатьох святкуючих.

Цікаво склалась історія салату олів’є. На початку 20 століття це була вишукана страва, яку готували з м’яса рябчиків, ікри та омарів. А рецепт соусу на основі прованської оливкової олії та приправ автор салату Люсьєн Олів’є взагалі тримав у таємниці. У кінці 20-х років з фірмової страви ресторану “Ермітаж” салат перетворився на частування для робітників у заводських столових. Його готували вже без рябчиків, а зі звичайною курятиною, яйцями, огірками та сметаною. У 60-ті роки рецепт доповнився вареною ковбасою, консервованим горошком та майонезом.

Сьогодні важко собі уявити новорічний стіл без олів’є, але вже немає одного чітко прописаного рецепту. Ковбасу часто заміняють м’ясом за смаком, а до овочів додають яблука та оливки.

Кінець 20-початок 21 століття

Саме в цей період у новорічному меню закріпились звичні нам страви: печінковий торт, заливна риба, салат “Мімоза”, канапки з ікрою. У часи дефіциту інгредієнти для цих страв починали купувати за 3 місяці до свята. У 90-ті роки цінувалось усе іноземне. Саме тому прижилися рецепти курки-гриль та салату з крабовими паличками, а також горілка “Обсолют” та розчинні соки у пакетиках. Від мандаринів, звісно ж, ніхто не відмовлявся, але разом з ними дуже часто пригощали гостей ще й ананасом.

Неважко простежити, що у наш час на святковому столі можна знайти страви з різних періодів столітньої історії Нового року. Мандарини, олів’є, канапки зі шпротами, запечене порося, заливна риба, холодець стали невід’ємною частиною святкування. Тим не менш, кожна господиня залишає за собою право на експерименти, і на новорічному столі завжди можна знайти щось зовсім оригінальне.

Джерело