На Сумщині намагаються зберегти поголів’я великої рогатої худоби

Поділитись

На Сумщині намагаються зберегти поголів’я великої рогатої худоби

У перші дні війни була розгубленість через вибухи у робочих, проте зараз пристосувались, розповідає Віктор Пахненко — директор державного підприємства “Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН”.

Чоловік розповідає, що одну працівницю було поранено: “Вона вийшла закрити приміщення, вони чи в бінокль побачили, що вона там знаходиться, і провели обстріл по всій території, і вона отримала вогнепальне поранення. Її принесли – пуля в руці стирчала, витягли, зараз вона на лікарняному, стан здоров’я стабільно нормальний”.

Це дослідне господарство розташоване неподалік Сум. Місцеві працівники розповідають: дорогою поруч багато разів проїжджали колони російської техніки, була стрілянина і стихійні вибухи, після них на полях залишилися нерозірвані снаряди.

В дослідному господарстві інституту працює племінний завод з розведення елітної рогатої худоби, також розводять свиней та вирощують посівний матеріал для Сумської, Полтавської, Чернігівської, Харківської областей. На сьогодні посівний матеріал вже практично розібраний, свинину здають постійним покупцям.

А ось продуктивність молочних корів у воєнний час довелося знизити наполовину через проблеми з реалізацією молока, – розповідає Віктор Пахненко. За його словами, молокозаводи були стабільними покупцями і давали достатньо високу ціну. Раніше щодня дохід був 55-60 тисяч гривень, сьогодні – близько 15 тисяч. Пан Віктор каже, в перші дні війни молоко роздавали безкоштовно, віддавали волонтерам, які розвозили по лікарнях та закладах соцзахисту. Зараз налагодили інші шляхи збуту.

“Молокозаводи не працюють, це Чернігівська область, в нас забирав Новгород-Сіверський, там йдуть бойові дії, Буринський молокозавод – до сьогоднішнього дня там танки ходять сюди-туди, Сумський молочний завод працює не на повну потужність, і в нас реалізація йде в основному волонтерам і по місту Суми вивозимо, продаємо населенню. Ціна значно менша, ніж до війни, ми зараз продаємо по 10 гривень за літр молока населенню”, – розповідає Віктор Пахненко, директор ДП “Дослідне господарство Інституту Північного Сходу НААН”.

Щоправда, з початком весняно-польових робіт вивозити молоко в місто стане складніше, оскільки транспорт знадобиться в полях.

Віктор Мачула – підприємець, раніше надавав сільськогосподарські послуги, такі як заготівля силосу або прибирання зерна. З початком війни вирішив возити в місто молоко, купує його в господарствах, з якими працював у довоєнний час. Каже, попит великий. Чоловік розповідає: “Суми, по під будинками возимо, бабусі виходять з бідончиками, набирають. Ми виїжджаємо – люди кажуть, коли ще буде. По можливості, будемо щодня возити. Дев’ятка в основному возимо, Курська, там, там постоїмо”.

В перші дні війни свою допомогу фермерам запропонували місцеві жителі. Зараз деякі з них працюють на переробленні молокопродуктів.

“Виживать пенсіонерам допомагає, і хліб давали безкоштовно, і молочко, і яйця. Ми допомагаємо теж, готовим, бринзу, творожок, скажуть – працюватимемо на фермі, нам зараз робити нічого дома, пенсіонерам. Безкоштовно ходимо вже місяць, помагаємо, що скажуть, готуємо”, – розповідає Тетяна Іванівна, що працює в господарстві.

Сьогодні племінний завод намагається працювати, як до війни. Головне завдання – зберегти поголів’я.

Віктор Кабанець – директор Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН говорить: “За період військових дій в нашому дослідному господарстві народилося 30 теляток, половина з яких це телички, а половина бички. В цій родильній залі ми бачимо дві породи – чорно-ряба порода і бура порода, якими ми займаємося в нашому дослідному господарстві”.

На відміну від інших галузей сільського господарства, тваринництво не може зупинитися, адже тварини потребують постійного догляду, – каже Віктор Кабанець.

“Проблеми виникають і з годівлею, і з підвезенням кормів. В кожного різна була логістика: одні запасалися, інші на підвізних кормах працювали. І пташники постраждали в цьому відношенні, і люди, які доглядають, адже потрібно доглядати щоденно, і не раз на день, по двічі, по тричі до кожної корівки, до кожного поросяти треба підійти, погодувати, оглянути”, – зазначає він.

Пан Віктор розповідає, що на території області є такі господарства, де довелося випустити корів, свиней просто на вулицю, оскільки ферми розбомбили, люди не мають можливості доглядати цих тварин: “Скільки їх – важко сказати на сьогоднішній день. Такі підприємства є в Краснопільському, Сумському, Конотопському районі, і на Харківщині багато таких господарств, які були просто у безвиході, такі рішення прийняли, повідкривали силосні ями, кормові столи, випустили худобу на при фермерську територію”.

На початок війни на Сумщині було 80 тисяч поголів’я корів, близько 100 тисяч – загальне поголів’я великої рогатої худоби. В останні роки воно й так зменшувалося, а під час бойових дій цей процес відбуватиметься ще швидше, – говорить Віктор Кабанець. За його словами, хоча фермери продовжують працювати, зараз вони особливо потребують державної підтримки.

Джерело