Хто і як захищає активи втікачів олігархів на території України

Поділитись

Хто і як захищає активи втікачів олігархів на території України

Президент України Володимир Зеленський і Рада національної безпеки і оборони (РНБО) доручили апарату РНБО, Антимонопольному комітету, СБУ і всім іншим органам центральної виконавчої влади до 7 вересня 2021 року підготувати проект системи моніторингу щодо осіб, які мають значний економічну або політичну вагу в суспільному житті. Йдеться про всемогутніх можновладців, яких всі ми називаємо одним словом — олігарх.

Однак, поки представники виконавчої влади та правоохоронних органів займаються створенням Єдиного Реєстру Олігархів і пошуком критеріїв, за якими будуть ідентифікувати надмірно впливових осіб серед політиків і бізнесменів, залишається відкритим питання про долю мільярдерів, які чимало вплинули на суспільне життя громадян і залишили межі юрисдикції нашої держави.

Почесне третє місце в списку Forbes за 2021 рік, власний телеканал і статус мажоритарного власника компанії “Ferrexpo”, можуть забезпечити Костянтину Жеваго “клеймо” олігарха, але є ж ще і втікачі мільярдери. І не виключено, що “поріділі” активи, наприклад, Анатолія Юркевича не підпадуть під критерії ідентифікації олігарха і дозволять колишньому власнику ПАТ “УПБ” уникнути відповідальності за фінансові схеми.

Ймовірно і заставна нерухомість за кредитними договорами “УПБ”, виведена в ході імітації купівлі / продажу з-під обтяження як і раніше належить пану Юркевичу. Так само як і пов’язані з ним підприємства, кредити яких були нібито погашені коштами рефінансування через ТОВ “Розвиток 2012”.

З 2020 року, під прицілом українських ЗМІ знаходиться один з дорогих активів сімейства Юркевичів — будівля по вул. Кирилівській (Фрунзе), 69. В полі зору журналістів даний об’єкт опинився не через реального власника, а завдяки двом архітекторам зі Словаччини та стараннями їхніх адвокатів з АТ “Міллер”. Власне, ситуація навколо словацьких “інвесторів”, які нібито купили ТОВ “Фрунзе 69”, може стати доказом того, що власний телеканал досвідченому олігархові абсолютно не потрібен. Досить мати на сторожі своїх інтересів колишнього люстратора України і одіозного адвоката Масі Найєма, пов’язаного, як писали ЗМІ, братніми узами зі скандальним журналістом-політиком. У сукупності всі ці складові забезпечать стандартній справі про стягнення заборгованості статус Міжнародного скандалу.

Незважаючи на різницю методів, цілі олігархів Юркевича і Жеваго ймовірно одні і ті ж: нібито відвернути увагу громадськості від реалізації схем передачі активу пов’язаним особам. Можливо, між братами Душка та Анатолієм Юркевичем існують домовленості за рамками договору купівлі \ продажу А. Сподіну корпоративних прав компанії “Фрунзе 69”, з огляду на цілком реальний зв’язок — АТ “Банкомзв’язок” (БКС). Захоплені яскравим шоу АТ “Міллер” за участю консула Словаччини та зверненнями до президента Зеленського, все якось забули кому спочатку був переданий ласий шматок нерухомості в центрі столиці.

В ході тривалого розслідування СБУ, хронологія подій реалізації фінансових махінацій була поступово відновлена. Зараз відомо, що нібито засобами компанії “Розвиток-2012” були погашені кредити інших ймовірно пов’язаних з банком фірм, в тому числі і АТ “Банкомзв’язок”. А надалі саме “БКС” отримало у власність корпоративні права ТОВ “Фрунзе 69” і будівлю на вул. Кирилівській, в стінах якої сьогодні розташовується Департамент БКС “Фабрика Тепла”.

За яких же обставин Юрай і Річард Душка — брати архітектори з Братислави могли перетнутися з менеджерами компанії “Банкомзв’язок”, а в наслідку “зависнути” на варті проблемної інвестиції? Тим, кого складно відвернути піар-програмою Масі Найєма і АТ “Міллер”, відповідь цілком очевидна. На щастя, в нашій країні існує не так багато програм, де могли знайти точку дотику громадяни Словаччини та компанія олігарха Юркевича.

Трішки історії

1 вересня 2019 року на території України стартував проект “По запобігання стихійним лихам у транскордонних басейнах річки Уж” в рамках програми транскордонного співробітництва HUSKROUA / 1702 європейських країн: Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Представник Словаччини — партнер проекту FloodUZH на території нашої країни- Словацька Водоуправлінська Компанія. У свою чергу, відділ оцінки стану вод при цій словацькій державній компанії знаходиться в Братиславі “SVP š.p. OZ Bratislava” і є органом, який дає експертний висновок всім інвестиційним будівництвам щодо охорони якості води, а значить архітектори з Братислави неодноразово бували в стінах цього підприємства з питань будівництва та знайомі зі співробітниками Водоуправлінсьої компанії.

Згідно з проектною документацією, розміщеною на сайті програми транскордонного співробітництва, в басейнах р. Уж і р. Тиса активно ведеться робота із запобігання стихійним лихам. В рамках проекту чотири країни-партнера виробляють тендерні закупівлі, виконують грантові контракти, а також запрошують різних фахівців для співпраці, в тому числі і архітекторів, що знову наштовхує на думки про братів з Братислави. Весь процес співробітництва проходить в умовах максимальної прозорості і боротьби з корупцією. Саме в силу європейської відкритості, компанії “Банкомзв’язок” не вдалося безслідно провести закупівлі на Prozorro.

Душки і Юркевичі

Ще одним фактом на користь співпраці архітекторів з Братислави і власників АТ “Банкомзв’язок”, можна вважати відмову компанії від ліцензій державної архітектурно-будівельної інспекції, тоді ж — в 2019 році. На сьогодні “БКС” має електронну ліцензію підрядника будівництва, а в складі компанії з 2019 роки не числиться ліцензованих співробітників і атестованих осіб. Ймовірно, саме словацькі архітектори готують проектно-інженерну документацію, наприклад, для виконання робіт із тендеру “Інституту нейрохірургії ім. Акад. А. П. Ромоданова Національної академії медичних наук України”, який БКС виграла зовсім нещодавно.

Юрай і Річард Душка, в минулому такі ж партнери держсектора, як і “БКС”, цілком могли знайти роботу в стінах будівлі по вул. Кирилівської 69. Між іншим, в Братиславі відсутність комерційної діяльності позбавила братів статусу партнерів держави, відкривши тим самим доступ до фінансової звітності компанії “VI Group scro”, де тепер видно, що в 2019 році компанія отримала 11 544 євро чистого прибутку, а в 2020 прибуток Словацької Ві Груп зросла до 59 976 евро. При цьому обидва брата, згідно з комерційним реєстром Братислави, не декларують доходи, отримані від комерційної діяльності на території інших держав.

Також, свідченням зв’язку словаків і власників нерухомості на вул. Кирилівська 69, можна вважати Боднара Богдана — директора ТОВ “Фрунзе 69” . Багато хто вже знає, що з початку 2021 року в Україні кожен бажаючий може “на європейський манер” відмовитися від власного по батькові, що нібито і зробив Боднар. Благо, в ЄДР не так вже й багато людей зі схожими вихідними даними. Між іншим, єдиний Боднар Богдан із невстановленим батькові (постфактум відмови) фігурує в декларації західноукраїнського держслужбовця, надалі засудженого за корупцію, тобто, можна вважати, що причина для приховування деяких своїх персональних даних у Боднара була.

Однак, куди більше підозр викликає збіг імені та прізвища керівника компанії Юрая і Річарда Душек з жителем Ужгорода Боднаром Богданом Васильовичем, брат якого є власником компаній “Гідроресурс — Уж”, “Гідроресурс — Тиса”, “Гідроресурс-Чорна Тиса” та ” Гідроресурс-Люта “, що знаходяться весь цей час в епіцентрі активної реалізації програми транскордонного співробітництва HUSKROUA, і в безпосередній близькості до компанії” Банкомзв’язок”.

На сьогодні, всім нам залишається тільки запастися терпінням і дочекатися 7 вересня — коли стане зрозуміло, що в подальшому чекає людей, які потрапили під визначення “олігарх”.

Джерело