Як новостворена ТСК вплине на земельні відносини у громадах України

Поділитись

Як новостворена ТСК вплине на земельні відносини у громадах України

Відкриття ринку обігу сільськогосподарських земель та впровадження реформи децентралізації сприяло передачі з державної до комунальної власності територіальних громад значного обсягу земель. За словами деяких народних депутатів, це одночасно спричинило і певні перевищення службових повноважень щодо незаконної передачі у власність та користування земель державної власності.

Саме ці факти порушень і стали приводом для створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів незаконного та неефективного проведення органами державної влади, органами місцевого самоврядування заходів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції земельних відносин (земельної децентралізації), яке викликало чималий суспільний резонанс.

За словами ініціатора утворення ТСК народного депутата Андрія Богданця, це дасть змогу розслідувати отримані повідомлення про незаконні дії, пов’язані із обігом землі.

Але є і інша сторона медалі, про що ексклюзивно для AgroTrend розповів експерт з місцевого самоврядування Іван Фурсенко.

Пане Іване, на Вашу думку, чи було достатньо підстав для створення ТСК?

Насправді, створення Тимчасової слідчої комісії планувалося ще більше 2 років тому, в тому числі народні депутати попереднього скликання говорили про доцільність створення такої комісії для того, щоб перевірити діяльність єдиного центрального органу виконавчої влади, який займався питаннями земель сільськогосподарського призначення на той момент – Держгеокадастру.

Але внаслідок того, що минулого року було прийнято законодавство, яке передало всі землі сільгосппризначення від Держгеокадастру до місцевого самоврядування, відповідно землями с/г призначення почали володіти громади.

І власне та передача, яка відбувалася, стала можливою лише після того, як понад 90% всіх земель сільськогосподарського призначення були роздані через Інститут безоплатної приватизації, починаючи з 2015 до фактично 2020 року, структурами і обласними управліннями Держгеокадастру у власність здебільшого не жителям тих громад, а ветеранам і псевдоветеранам, які відразу її перепродавали латифундистам.

Тому власне створення ТСК реально є з великим запізненням, і комісія вже буде займатися виключно певними точковими питаннями, які більш за все будуть цікаві політикам. Адже комісія складається виключно з народних депутатів України, які можуть вибірково їздити по громадах і обирати ті питання, які привертатимуть їх власний інтерес.

Скандал навколо ТСК починає роздмухуватись. Оскільки першочергово вони будуть дивитись на землі, які є у віданні  інститутів Національної академії аграрних наук України, державних підприємств та інших органів виконавчої влади (Міністерство оборони, Міністерство інфраструктури та інші).

Що очікувати громадам України від створення ТСК?

Особисто у мене виникає великий сумнів, що ця ТСК буде працювати в інтересах власне місцевого самоврядування. Адже окремі народні депутати, які до неї входять, вже починають публічно говорити про те, що вони мають багато запитів від фермерів, селян, що власне громади неефективно розпоряджаються земельними ресурсами і тими землями, які їм були передані внаслідок прийняття закону про дерегуляцію у сфері земельних відносин.

Одним із головних моментів, на якому необхідно наголошувати, є те, що власне земля була роздана раніше Держгеокадастром. А зараз багато і політиків, і громадських діячів, і жителів починають говорити про те, що громади неефективно використовують землю, а місцеві депутати приймають неадекватні рішення. Хоча після того, як самоврядування почало відати землями, цей процес став прозорим та публічним. Це є ключовою відмінністю.

Ще один важливий аспект – раніше виключно чиновник в обласному центрі підписував і розпоряджався землями у будь-якому населеному пункті своєї області і віддавав тим людям, яким вважали за потрібне. На сьогоднішній день рішення місцевого самоврядування є публічними і в будь-яких випадках на засіданнях сесій, які умовно займаються «дерибаном» землі, присутні і опозиція, і місцеві активісти, і місцеві ЗМІ. Через таку прозорість відповідно і складається враження, що громади нібито розбазарюють землі по всій Україні наліво і направо.

Це виключно наслідок того, що сфера розподілу та управління земельними ресурсами стала прозорою внаслідок передачі землі громадам, і того, що місцеве самоврядування є більш публічним і ближчим до народу, ніж чиновник в Держгеокадастрі, прізвище якого навіть ніхто і не знав. І коли вже перегинають палку місцеві депутати, то нічого не заважає місцевим жителям прийти до них додому і задати конкретні питання з приводу несправедливого вирішення будь-якого земельного питання.

Сільські громади доволі маленькі, навіть якщо 10 тисяч жителів в громаді, то це об’єднання в середньому більш як 30 населених пунктів. Відтак доступ до місцевих депутатів значно полегшується і завжди можна вносити суспільні корективи в прийняття цими депутатами рішень на засіданнях сесій.

Якими, на Вашу думку, мали б бути дії держави у ситуації, що склалася?

Замість того, щоб створювати тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України, на мою думку, народні депутати повинні були б все-таки інституційно запустити спеціальний орган (на сьогоднішній день це Держгеокадастр), і наповнити його фінансовими ресурсами для того, щоб цей орган мав можливість займатися контролем за використанням земельними ресурсами і власне за органами місцевого самоврядування, за прийняття ними рішень у земельних відносинах, а також оприлюдненням фактів, як приклад, незаконної роздачі землі місцевими депутатами, або якісь державні підприємства не провели належну інвентаризацію земель, не отримали державні акти на право власності на землі, що є під їх віданням та інше.

Наголошу ще раз, поки не буде інституції, яка системно займатиметься питаннями управління землями, контролем за використанням земельних ресурсів та екологічним контролем, порядку не буде.

Згідно своїх конституційних повноважень депутати є все-таки законодавчим органом, а не виконавчим і тим більше не правоохоронним. Ось тут власне нардепам потрібно зосереджуватися на побудові системи, а вже керівникам центральних органів виконавчої влади, таких як Держгеокадастр або Державна екологічна інспекція, потрібно зосереджуватись на виконанні та контролі тих рішень, які прийняті на рівні законодавчих актів нардепами.

У сфері земельних відносин необхідна ефективна система противаг: з одного боку місцеве самоврядування управляє земельними ресурсами, а з іншого боку за цим управлінням спостерігає Держгеокадастр для того, щоб не було порушень і Державна екологічна інспекція, яка б споглядала за порушеннями у екологічній сфері, в тому числі за надлишковим використанням земресурсів та розорюванням земель.

На Вашу думку, чи будуть випадки перевищення повноважень?

Це цікаве питання, тому що народні депутати України згідно чинного законодавства де факто є недоторканими, і вони в першу чергу є політиками. Тому навіть не перевищуючи своїх повноважень, такий “десант” з 10 народних депутатів або принаймні їх помічників у будь-якій сільській громаді України зможуть за бажанням повністю і докорінно змінити місцеву стабільність.

Ми ж розуміємо, що коли в умовне село Іваново приїжджає 10 нардепів, троє з яких ведуть свій стрім у Фейсбуці, а ще семеро з помічниками записують щось у своїх блокнотах, а потім все оприлюднюють у загальнодержавних ЗМІ, то відповідно з будь-якого чесного та порядного міського голови можна зробити корупціонера. Тому можливий великий політичний тиск, а насправді ефективність у таких приїздах буде доволі невисока.

Ми можемо спостерігати, коли місцеве самоврядування пише запити на всі центральні органи виконавчої влади, які володіють земельними ресурсами на території певної громади, ті або абсолютно спокійно не відповідають, або відповідають “відмазками”, як приклад “внаслідок відсутності фінансування у нас немає надлишкових коштів, за які б ми могли провести інвентаризацію тих земель, які нам належать”.

Тому тут і виник парадокс, що з одного боку у місцевого самоврядування немає грошей, щоб провести інвентаризацію, а з іншого боку держава і Держгеокадастр так її і не провели.

Але були все ж таки певні кроки держави у вирішенні цієї проблеми?

У нас в законодавстві прописано створення Національної інфраструктури геопросторових даних (НІГД), у відповідності до якої кожний центральний орган виконавчої влади повинен оцифрувати всі свої документи про власність або розпорядження земельними ресурсами і їх офіційно опублікувати. В тому числі, це має робити і місцеве самоврядування, але через брак коштів як у самоврядування, так і у держави ці всі процеси не відбуваються. НІГД у нас де юре є, а де факто інформація про державні та комунальні активи відсутні, вони закриті для публічного перегляду і знаходяться в сейфах у чиновників.

А от НІГД була б тим самим елементом та механізмом відкритості, прозорості та публічності про активи громад та держави, яка б погіршувала “тепличні умови” для корупціонерів.

Якщо б функціонувала НІГД, то при передачі земельної ділянки чи зміні власника, будь-який громадянин України чи житель громади зміг би побачити ці зміни на порталі і відповідно задавати питання до свого депутата чи голови громади, чому таке відбулося.

І ось тому, на мою думку, і гальмують проведення повноцінної, глибинної реформи оприлюднення держактивів, держвласності і власності місцевого самоврядування.

Тобто наразі в Україні не існує точних даних щодо державних та комунальних земель?

Скажу більше, у нас навіть не весь державний кордон України демаркований. Відповідно ті пілотні проекти, які проводила раніше і Державна земельна агенція, і згодом Держгеокадастр, в тому числі за участі світового банку та інших міжнародних партнерів, показують те, що навіть межі областей у нас не завжди співпадають. Тобто наявна площа з наявними кордонами не завжди б’є. Плюс на це наклалася реформа адмінтерустрою, створення нових районів, зміна меж цих районів, створення громад в нових межах.

А кордони в нас були встановлені ще в 60-тих роках і в документації записано, як приклад, що межа між умовними селами Іванівка і Степанівка знаходиться по лісосмузі. Очевидно, що з роками ця лісосмуга могла або зникнути, або змінити свої межі. В тому тут і є проблема. А в законодавстві вона зазначена, що громади можуть самостійно між собою вирішувати питання щодо встановлення меж.

Але, знову ж таки, законодавство прийнято нещодавно, нові органи місцевого самоврядування де факто створилися 25 жовтня 2020 року, але поки відбувся підрахунок голосів виборців, поки були сформовані комісії відповідних сільських, селищних, міських рад, створений виконком, то реально громади почали працювати з січня-лютого 2021 року. Тому за рік великого прориву звичайно бути не могло. До того ж держава не досить ефективно підтримує місцеве самоврядування у напрямку управління земельними ресурсами.

На мою думку, наразі депутатам необхідно зосереджуватися на побудові інституцій, які б могли цим займатися, а не на створенні “спецпідрозділу” ТСК, який буде ганяти по Україні і в кожній окремій громаді щось визначати.

Чи є приховані мотиви створення ТСК?

Я вважаю, що ТСК була утворена, щоб “тушити пожежі” в окремих громадах, де є запит суспільства, з одного боку, а з іншого боку – для моніторингу земельних активів всіх громад в Україні, щоб розуміти де, як і які порушення є. Залишається питання – чи має та чи інша громада вільні землі та чи можна їх перерозподілити “політично” і допомогти окремим латифундистам збільшувати їх земельний банк інструментарієм ТСК…

Нагадаю, що громад у нас 1469, а склад членів ТСК 10 чоловік, основною роботою яких є не правоохоронна діяльність, а законотворча.

Яким чином одна ТСК може системно вирішити питання, яке стосується фактично всієї України? Навіть якщо народні депутати між собою розділяться, їм взагалі ні часу, ні кваліфікації, ні навичок, ні вмінь не вистачить для того, щоб провести повний аудит по кожній громаді і допомогти органам місцевого самоврядування, як це прописано в першому абзаці Постанови ВРУ № 2034-IX, перерахувати ці землі, наскільки вони ефективно чи неефективно передавалися від держави до громади; і яким чином ТСК може забезпечити сплату податків тими фермерами, які умовно не платять їх на місцях.

Це реально велике питання. Ймовірніше, це буде політичний тиск в системі координат «свій-чужий» і збільшення земельного банку аграрного лоббі у парламенті.

І тут вкотре переконуюся, що безоплатна приватизація землі має бути відмінена, а державні і комунальні активи оприлюднені.

Джерело: agrotrend.com.ua